Кожна людина "прошиває" свою зону психологічного комфорту в дитинстві: починаючи під серцем мами, потім на колінах у тата, у дворі з близькими друзями, після першого сексу - коли ти злітаєш в космос в цілковитій безпеці і комфорті аури щастя. У ці хвилини ти неосяжний, захоплений, твоє буття розчиняється в сяйві одномоментного восторгу і.. безпам'ятства. Останнє слово найточніше уособлює нашу тему. Нашу тему яка нагадує про себе, коли я бачу, що моя дитина сидить перед телевізором в прострації і дивиться радянський мультик або "Нінзяго" по YouTube. І я вже можу спроектувати його потреби і точки вразливості в його дорослому житті, яке, сподіваюсь, буде більше захищене, ніж було наше.